Нікульшин Володимир Олександрович

nikukshНікульшин Володимир Олександрович народився 12 листопада 1948 року в с.Степанівка Білогірського району Хмельницької області, з 1968 року проживав в м.Шумську.
Володимир Нікульшин – був художником – самоучкою. Природа щедро нагородила його талантом до малювання. Вперше в руки олівець, а пізніше фарби і пензля взяв ще у шкільні роки. Можливо, коли б у юного художника в його захопленні булла б не тільки творча, а й матеріальна підтримка, хороший вчитель – наставник, доля талановитого хлопчини склалася б по-іншому. А так довелося йому і в житті, і в творчості торувати собі шлях самотужки. Здібності до малювання почав реалізовувати 17-им юнаком, працюючи художником в Білогірському кінотеатрі. Малювання кінореклам було першим кроком у художнє мистецтво, у живопис.
Захоплювали хлопця побачені репродукції картин відомих художників, мріяв сам вчитися живопису. Доля привела його у Шумськ і звела тут із людьми, які були близькі з художньою творчістю.nik3
Тоді про себе, як художник, заявив Казимир Сікорський , а також брати Мельничуки – Іван та Сергій . У Шумську Володимир Нікульшин одночасно працював художником в кінотеатрі „Мир ” і береться за сценічне оформлення вистав самодіяльного народного театру районного будинку культури. Перша його самостійна сценографічна робота – художнє оформлення вистави „ Піднята цілина”, поставленої цим театром. Згодом робота в художній майстерні виробничого комбінату Тернопільського обласного художнього фонду. Виконуючи різні замовлення, постійно пробував свої сили у живописі.nik1
Володимиру Нікульшину не вдалося отримати спеціальну художню освіту. Але він багато працював над собою. Найближчим з поміж живописних жанрів, став пейзаж. На запитання, чому саме зображення природи, а не сюжетні картини, портрети, Володимир Нікульшин  відповідав:
–          Важко знайти щось досконале, ніж те, що створила сама природа. Тут повна гармонія, багатюща гамма кольорів, різноманітних відтінків, так і просяться на полотно. Кожна мить в цій палітрі кольорів неповторна. Хочеться її запам’ятати такою, якою вона є, зобразити.
Художник Володимир Нікульшин найчастіше малював те, що йому було найближче. А з побаченим і відтвореним фарбами і пензлем щедро ділився з іншими.
Для нього назавжди залишилися дорогими місця, де народився і виріс. Тому такою світлою написав він рідну хату в с.Степанівка, яка на його картині потопає у зелені дерев, гріється на сонці.nik2
А ось знайома з дитинства сільська дорога. Сірою, непримітною стрічкою біжить вона попри ліс і поле. З рідного села з дитинства Володю на життєвий шлях.
Багато виставлених творчих робіт відтворили красу нашого Привілійського краю. У них барометром природи став ліс, неповторний в кожну пору року. Працюючи з натури на відкритому повітрі, художник прагнув передати миттєвий стан природи у всій її красі. Живопис його характерний чистотою фарб. Це яскраво було видно в його зимових пейзажах. На картинах Нікульшина смарагдовим багатством переливається літній ліс. Сяють білизною стовбури ніжних беріз, хваляться яскравим зеленим вбранням.nik5 
Судячи по тому, як багато серед виставлених пейзажів -осінні,( він по праву є маестро осіннього пейзажу ) ця пора року для художника найбільш улюблена. На них ліс палає, горить то на фоні вересневого чистого неба, то вже жовтневого захмареного, у всій красі багряного вбрання.
Відтворив своїм пензлем і Шумськ, який став для нього рідним, не проминув художник і мальовничий рукотворний куточок – зону відпочинку “Соснина”.
nik4На виставках останніх років в районному будинку культури та краєзнавчому музеї міста Шумська: карпатські пейзажі, мальовнича природа Київщини. По – новому розкрив свій талант художника в Кримському циклі пейзажів. Кожна виставлена картина заслуговувала на увагу. У кожній – творча праця і пошук, які тривали далі, і ще повніше розкривали талант художника.
Його цінителі бажали йому теплої і довгої осені, багатої і щедрої, як свята земля. Але не судилося… Невблаганна смерть забрала у вічність художника Володимира Олександровича, залишивши по собі найбільший спадок.  
nik6За 2 місяці до смерті (жовтень – листопад) він намалював 57 картин. 12 листопада йому виповнилося 60 років і його велике бажання було  виставити 60 нових робіт, але не встиг намалював лише 57.  Ось такими слова на прощання звертається сам художник:
Я малював, творив й цим жив
Багато що зумів
Тут осінь щиро описав
І друзів тут зустрів
Я написав не шістдесят
Обіцяних зразків їх сорок сім, лиш сорок сім…
Бо більше не зумів
Ви ж пам’ятаєте, як я
Картини ці любив
Природа, осінь золота –
Мов неземний порив
І воскресають наче сни
Минулі ті часи
Спасибі друзі, що прийшли
 В час сповнений краси
За те, чим дихаєте ви,
 
Боріться до кінця
Щоб промовляли гордо:
Так, ми прожили життя.
Прощайте, своє я вже прожив
Й немає більше сил,
А ці картини, що навкруг
Для вас я залишив.
Моя дружина, ніжна доля
Спасибі рідна за усе
Збулась моя остання воля
Що наче день ясний цвіте.